Нинішнє покоління не вживає в своєму лексиконі слово ” Евбаз “. Багато навіть і не чули про таке. Насправді, що означає воно? Лайка? Абревіатуру якоїсь базарної мафії? А тим часом старі кияни, навіть після зносу цього толкучего ринку і організації на його місці площі Перемоги, прямуючи в місцевий універмаг, наполегливо ходили ” на Евбаз “.
Можливо, в них говорив інстинкт самозбереження. Бо топоніми, привласнені одного разу народом, а не від імені народу, – штука живуча і довговічна. Та і саме слово “топонім” перекладається з грецького дуже просто – местоназваніє.
У кожного киянина “с стажем” є свій Евбаз. Так само, як, наприклад, будь-який одесит має в душі той, що власний Привіз. Моє дитинство застало лише осколки Евбаза. Іменувалися вони – ” Новий базар “.
Довгі дерев’яні рундуки базару, що точнісінько копіюють ” Заречанській колгоспний ринок ” із знаменитого фільму про пригоди Шуріка, суцільно були прикрашені букетами прекрасних, як мені запам’яталося, астр, гладіолусів, флоксів, величиною з величезний соняшник жоржин і хризантеми.
Не обходилося і без гіпсових кішечок, “півників” на паличках (у варіанті “Нового” – якихось загрозливих розмірів), насіннячок, старих речей. Прикрашала ринок неймовірно чорна гасова бочка. Дивно, але ” карасину ” купували.
Тепер на місці “Нового” – корпуси заводу ” Транссигнал “, кільце швидкісного трамвая і кооперативні гаражі, які тягнуться, як колись і ринок, до самого Повітрофлотського моста.
А ще я пам’ятаю китайців, що торгували іграшками з гофрованого паперу. Коштували дрібнички дешево. Дорогою додому (я жив на вулиці Саксаганського), щоб не образити убогих китайців (так мені здавалося), я обмінював заощаджені на шкільних сніданках п’ятаки (тоді ще не палив) на якісь дивні паперові кульки, віяла і флюгери. Всі ці пожитки поповнювали колекції дівчати-однокласниці.
Я смутно уявляв собі, як з’явилися ці азіати в Києві богом бережений. У свій час вважав, що вони – жертви ” культурною ” революції. Все опинилося прозаїчнєє. Китайці населяли Київ задовго до приходу до влади Мао і жваво торгували на Евбазе. Більш того ” китайська мафія ” у чистісінькому вигляді існувала в Києві впродовж десятків років.
В розпал непу у нас, як і всюди, з’явилися національні кримінальні угрупування – щонайпотужніші, такі, що складаються з сотень і навіть тисяч земляків. Безпосередньо китайські угрупування серед іншого контролювали розлив і продаж контрабандної горілки, зокрема на Евбазе.
Місцевість, де спочатку стихійно виник ринок носильних речей, перерісший в могутній Евбаз, довгий час вважалася глухою околицею Києва. Трохи віддалік починалося Житомирське шосе, перейменоване в 1855 році в Брест-літовськоє. За Тріумфальними комірами (тут тепер Повітрофлотський міст) знаходилися хутори, заміські розважальні заклади.