Горби Гончарні ніби повисли в часі. Учені говорять, назва виникла із-за поселень ремісників. Замішано тут і ім’я Микити Кожемяки. По легенді, за часів Київської Русі він переміг змія-людоїда – символ ворогів-кочівників. Дух боїв витає і зараз.
На лужках перед Історичним музеєм Києва збираються толкиеністи. Хлопці і дівчата в кольчугах і шоломах влаштовують там неабиякі бої.
З дерев’яних сходів, ведучої до Гончарів-Кожум’як, на заході частенько звучить загадкова музика. Чутні барабани і сопілка. Це «музика сонця». Говорять, що зачаровує ритм проганяє з тіла біль. Там можна побачити танцюючу дівчину. Її називають чаклункою. Цікаво, що звуки сонця звучать вже багато років.
Але ж грають завжди тільки хлопця! Хто вони? Про себе таємничі музиканти, що збираються там, розповсюджуватися не хочуть.
Лиса гора, що прозвала в народі Дитинкой, – місце романтиків. Багато хто вірить, що колись темний ангел уразив там стрілою два закоханих. Вони згоріли живцем. З тих пір на місці їх загибелі квітнуть незабудки. Якщо квітку зірве незамужня панночка, то скоро відправиться під вінець.
Нишпорять там і мисливці за успіхом. Легенда свідчить, що на місці золотих стріл, що впали, таяться незчисленні скарби.
На горі влаштували своє капіще язичники. Там моляться первісним богам і розпалюють ритуальні багаття. Недалеко є місце, де прийняв хрещення «Майстер» – Михайло Булгаков.
На тамтешній Пейзажній алеї розташований і будинок з привидами. Його порожні вікна притягають до себе як магніт. Мешканці найближчих будинків обходять його стороною. Навіть бродяги там не селяться. Що видає там страшні звуки, і чиє світло мерехтить на сходах, не може сказати ніхто. Біоенергетики з містики не дивуються.
І пояснюють аномалію так: там проходить могутня лінія розлому, що насищає все навколо негативом. Неподалеку адже покинуте старовинне кладовище.
Розташована Гончарня між Андріївським спуском, вул. Володимирською і вул. Артема.
Марина МАКСИМОВА, “Відблиск”