КАЗКИ КИЇВСЬКОГО ЗАМКУ
Я запрошую тебе, мій читач, зробити уявну подорож в середньовіччі, в Нижнє місто, що іменувалося Киево-Подолом, а ще раніше – Піділлємо, оскільки власне містом в розореному Батиєм Києві залишалося в ті часи саме Поділля. А також на гору, де колись грізно підносився Київський або, як його тоді називали, Литовський замок.
В ті часи Київ знаходився під польський-литовським протекторатом.
В ЛАБІРИНТАХ ПОДІЛЛЯ
В думках перенесемося в просторі і в часі… Ми опинилися в непроглядній тьмі, в заплутаному, химерному лабіринті вузьких, тісних і кривих провулків незнайомого, і явно старовинного, міста, що тонуть в непролазній грязі (як відомо, вулиці колись не мостили). Раптово тьма відступила. Вдалині замигтіли факели, почулося брязкання зброї.
Наблизилася і пройшла мимо процесія в дивних, схоже, середньовічному одязі. «Напевно, вони повертаються з маскараду», – могли б подумати Ви.
Ці дивні люди заглядали у все, що зустрічалися на їх шляху, подвір’я, у вікна дерев’яних будиночків. І, якщо помічали лучину, що горіла, щосили били в дверях, з лайкою вимагаючи величезні штрафи в скарбницю, загрожуючи в’язницею.
І нам стане зрозуміле, чому нічого не видно навколо, чому ніхто не насмілюється запалити свічку – адже ми опинилися в справжньому середньовіччі. У нашій подорожі допоможуть прекрасні книжки – «Повість швидкоплинних років» Миколи Ушакова, «Людолові» Зінаїди Тулуб, «Свіччине весиля» Івана Кочерги, що переносять нас до Києва того часу.
Страшним лихом для міст, з їх скупченою і суцільно дерев’яною забудовою, були невідворотні пожежі. Із-за постійної загрози пожеж воєводи заборонили палити лучину в хатинах ремісничого люду. Цілу ніч замкова варта нишпорила по посадах, ремісничих «кінцях» (передмістям) у пошуках непогашеної лучини.
Але ремісники боролися за свої права, і з часом заборона на світло відмінила король Сигизмунд, оскільки Київ у той час знаходився під владою Литви і Польщі. Проте довго ще пам’ятатимуть ремісники про те, з якою працею вони завойовували право працювати при світлі (ще в кінці XIX в.
ними дотримуватиметься звичай «одружувати свічку» першого вересня, збираючись на гулянку під деревом, прикрашеним горіхами і яблуками і засвіченою на верхівці свічкою). Події ці відбувалися в Нижньому місті, на Поділлі, над яким підносився Київський замок. І нам самий час пошукати дорогу, ведучу в нього.
Тільки спочатку потрібно вибратися з лабіринту подільських вулиць і провулків. Це опинилося не так-то просто – Поділля закутує тьма. І раптом відразу якось посвітлішало. На темному небі з’явився місяць, освітивши все навколо, – немов хтось підвісив його на цвях. У його світлі став видний пивний бочонок, що розгойдувався в повітрі, виявився вивіскою старовинного трактира. Цікаво заглянути туди.