Київська Аркадія – так кияни середини XIX століття називали Плоску (Кирілловськую) вулицю і що всю оточує її живописну місцевість з окремими хуторами, лугами, озерами, тягнулася уподовж Кирілловськой дорогі від гори Щекавіци до Кирілловськой церкви, уподібнюючи таким чином це передмістя міфічній країні мрій і щастя, оспіваній в стародавній і новій ідилічній поезії.
В 1818 р. один з мандрівників залишив нам такий опис цього прекрасного передмістя: “Коли ми наблизилися до околиць Києва, сонце сяяло у вечірній пишності на заході і позлащало своїми променями зелені вершини горбів, на яких паслися огрядні стада.
Пастухи грали на сопілках, а молоді селянки з сусідніх сіл, увінчані квітами, збиралися під покров густих лип закінчити в безневинних забавах щасливий день весняний. Все представляло привабливу картину сільського життя – картину свободи, простоти, щастя”.
В 1843 р. письменник А. Муравьев виклав свої враження від Київської Аркадії в одній єдиній, але вельми живописній фразі: “Рано вранці спустилися ми з крутої гори Андріївською і мимо веселої слободи і дач їхали як би одним тополиним гаєм до самої Кинь-грусті”.
Про життя Кирілловськой вулиці газетярі писали захоплені нариси, оспівуючи її чудові види, дешеві і зручні дачі, місцевий кумисний заклад, відмінні фрукти, пріносимиє в садиби садівниками Куреневки, і, нарешті, – добра вдача поселян.
Один з кореспондентів газ. “Киянин” перерахував в 1870 р. півтора десятки місцевих довгожителів, що досягли глибокої старості. Серед них згадуються “два ветерани, герої 1812 г.- старички Воронків і Невгадов”, домоволодільниці Контребінськая, померла на 102 році життя, і Марфа Юрьева, що дожила до 107 років.
У списки місцевих довгожителів потрапив і знаменитий київський заводчик, цілитель – екстрасенс Іван Петрович Романовській.
“Причина такого довголіття, – писав журналіст, – залежить від умов, що мають вплив на здоров’ї: чисте повітря, правильний спосіб життя, мирні заняття по частині садівництва, помірні праці на повітрі, зручності життя при душевному спокої, вживання городних овочів, ягід, плодів [...] Крім того, Плоска вулиця оточена із західного боку висотами, що стримують силу і напрям вітрів, постійно у нас в Києві тих, що дмуть із заходу, а зі сходу – Оболонью із зеленіючими обширними лугами”.
На тутешні озера і на береги Почайни стікалися в літні дні на відпочинок тисячі киян з самоварами. У 1859 р. Київська громада влаштувала на березі Почайни пишне вшановування Тараса Шевченка. Пили і виголошували промови, сам поет співав свої улюблені пісні, дивлячись на чудову панораму заходу над Старим Києвом.
Про Київську Аркадії захоплено відгукувалися і мандрівники, що приїжджали з Москви і Петербургу.