Старий будинок
Контору Державного комерційного банку в Києві заснували більше півтора сторіч тому – в 1839 році. З часом для неї був викуплений великий двоповерховий будинок в стилі ампір на Інститутській вулиці, який належав київському дворянству. У 1860 році, на базі ліквідованих Позикового і Комерційного банків, тут же створена контора Державного банку Росії.
З фотознімків можна зрозуміти, що це була красива двоповерхова споруда з ефектним восьмиколонним портиком і двома виступами з боків фасаду. З кожним роком фінансові операції банку нарощували об’єми і ставало все очевиднішим, що стара будівля вже не може задовольняти потреби контори Держбанку. Було ухвалено рішення побудувати нову сучасну будівлю.
Долі старого будинку ми можемо тільки поспівчувати. Як пише український історик Федір Ернст в путівнику «Київ. Провідник», виданому в 1930 році, будинок був «сильно пошкоджений – відрізано праве крило і знищений портик». У цьому можете переконатися самі, порівнявши дві фотографії, між якими – 90 років.
Правда, спочатку старий будинок планували все-таки пристосувати до вимог того часу, проте з цього нічого не вийшло. Одним з аргументів проти реконструкції був такий «незручність розташування будинку віддаленого від центру торговельно-промислової діяльності Києва – Хрещатику – і погане повідомлення з ним через крутий підйом по Інститутській вулиці».
Цілих десять років пішло на пошуки все нових і нових місць для будівництва (які в Петербурзі відхиляли раз по раз) і на спроби переконати Державний банк в Петербурзі і міністра фінансів Вітте в тому, що розширення старого будинку неможливе і необхідно будувати новий. Тільки осінню 1902 гожа почалося будівництво нової будівлі.
І не на привабливому Хрещатику, а на тій же Інститутській вулиці, поряд із старими приміщеннями банку.
Будівництво нової будівлі за проектом Кобельова і Вербіцкого
В конкурсі по створенню проекту взяли участь такі архітектори як Кобельов, Голландський і Городецкий (той самий, що в 1901 році побудував Будинок з химерами). Кращим був визнаний проект Кобельова, який і узявся за справу. Пізніше до нього приєднався Вербіцкий, по ескізах якого був розроблений фасад будівлі. Для керівництва роботами була створена спеціальна будівельна комісія.
Вона розробила принципи, які були покладені в основу робіт: «1) відразу намітити розміри приміщень, які можуть задовольняти задані потреби протягом терміну не меншого 50 років, 2) крім того, при будівництві будівлі звернути увагу на стійкість конструкції і довговічність її конструктивних частин, які б відповідали призначенню будівлі і не вимагали частого ремонту, 3) цілком забезпечити в пожежному відношенні, практично повністю виключивши дерев’яні частини».