З середини XIX століття Липкі – історична місцевість Києва – починають забудовуватися особняками, район стає престижним для аристократії, а потім і для київських багачів.
Одна з прімечательнейших будівель в Липках – особняк по вул.
П.Орлика, 1/15, де якийсь час назад розміщувалося Міністерство закордонних справ України; воно побудоване в 1911-1913 роках за замовленням чиновника за особливими дорученнями при київському генерал-губернаторі надвірного радника Миколи Вікторовича Ковальовського, що купив за 70 тисяч рублів ділянку землі у сім’ї відомого цукрозаводу Лазаря Ізраїльовіча Бродського.
Архітектор з великою любов’ю відносився до кожного своєму дітищу, прагнучи власноручно пропрацювати все – від загальної об’ємно-просторової композиції до креслення дверної ручки або номерного знаку.
Кожна деталь несла необхідне естетичне навантаження, єдність їх рішення обумовлювала гармонійність всієї споруди – цей принцип був одним з найважливіших і в подальшій творчій біографії майстра.
При проектуванні особняка Ковальовського перед архітектором стояло непросте планувальне завдання: на невеликій ділянці розміром 46х35 метрів розмістити по суті садибу зі всіма підсобними спорудами. Розташування майданчика на розі вулиць логічно продиктувало Г-образний план будівлі і, за рахунок цього, граничне компактне рішення всіх елементів садиби.
Окрім 2-поверхового господарського корпусу, в якому розміщувалися стайня, корівник, каретна і гараж, на ділянці був створений садок, що ретельно спланерував, з фонтаном і декоративною баштою. Використовувався навіть підземний простір – під замощенням двору знаходилися льох з льодовиком і сарай для дрів і вугілля.
Слідуючи смакам свого часу, архітектор додає особняку зовнішність середньовічного замку, з переважанням елементів романського стилю в декорі фасадів. (Помітно також вплив церковної архітектури Закавказзі, де Алешин побував незадовго до початку проектування.)
Спочатку може виникнути враження деякої перенасиченості образотворчими прийомами, але вся ця різноманітність підпорядкована генеральній авторській ідеї. При різному рішенні обох вуличних фасадів, будівлю знаходить цілісність за допомогою декоративних елементів, що повторюються, і міжповерхового поясочка.
Гранований об’єм, потрактований як кутова башта і розміщений у стику вулиць, не тільки служить для об’єднання фасадів, але і краде невигідний для забудови кут в 78 градусів, під яким вулиці примикають один до одного. (Доречно зауважити, в інтер’єрах для цієї ж мети використовувалися стіни клиновидної форми, що було виявлене під час реставраційних обмірів).
Прагнення зробити особняк “теплішим”, наблизити його до масштабу людини підказало Алешину оригінальний (і згодом, улюблений) прийом – з боку вулиці Шовковичною створюється мініатюрний палісадник, прикрашений витонченими гратами. Вона виконана по малюнках П.А. майстром художньої обробки металів Недашковськім.