Ще в 1872 році міський глава Демідов запропонував встановити пам’ятник імператорові Миколі I, завдяки турботам якого тихе провінційне містечко з багатонаціональним населенням в найкоротший строк перетворилося на центр європейського рівня. Створена Міською Думою особлива комісія розробила програму конкурсу на проект пам’ятника Миколі I строком до 1885 року.
Місце для установки пам’ятника вибрали в університетському (пізніше – Миколаївський) сквері. Між іншим, раніше цей сквер використовувався як Марсово поле – для показових виступів військ. Від імені Санкт-петербурзького Суспільства архітекторів був оголошений конкурс, який би завершений в березні 1887 року.
Першу премію отримав академії скульптури і архітектури Павло Опанасович Чижов. Не дивлячись на це, міська влада після Всеросійського конкурсу визнала проект «Що не достатньо гармонує виділеному місцю». Після чого була створена нова комісія – Комітет із споруди пам’ятника імператорові Миколі I, і оголошує новий конкурс, тепер під егідою Імператорської Академії мистецтв.
Завдяки гільдії купців і підприємців, сума, зібрана по підписці, досягла 36 тисяч 500 рублів. Міська Дума змогла виділити ще 30000 рублів.
Зусиллями генерал-губернатора Ігнатьева у Військового Відомства вдалося безповоротно отримати дві тисячі пудів міді, необхідної на отлітіє статуї. Всесвітньо відомі власники Гневанськіх каменоломень, підприємці Ярошинського внесли свій внесок, виділивши безкоштовно 48 тисяч пудів якнайкращого граніту під майбутній постамент пам’ятника.
Не залишився осторонь і директор Південно-західної залізниці граф Бобрінській. По його вказівці до Києва безкоштовно доставили будматеріали.
Нарешті, в 1891 році завершився другий конкурс. Дива не відбулося. Знов переміг проект Чижова. На фабриці Гаврілова в Петербурзі за рік Матвій Опанасович відлив статую і барельєфи, які були терміново доставлені до Києва. Закладка відбулася відбулася в 1893 році.
А 21 серпня 1896 року перед очима здивованих киян з’явилося величне творіння. Стоячи в повне зростання, одягнене в генеральський сюртук з еполетами, з непокритою головою, спираючись на невисоку тумбу, на якій розташований план розвитку Києва, бронзовий государ посмтрівал на головний корпус Університету Святого Владимира. Великий палець лівої руки був закладений за борт сюртука.