Архітектор И.П.Кавалеридзе спільно з Ф.П.Балавенским, П.В.Сниткиным і В.Н.Рыковым встановили на Михайлівській площі в Києві пам’ятник княгині Ользі.
На постаменті з рожевого граніту, в центрі було розташовано скульптурне зображення княгині: зліва, на піднесенні, стояла скульптура апостола Андрія Первозванного, вказуючого на «святі гори київські», справа на піднесенні – скульптура сидячих просвітителів слов’янських народів Кирила і Мефодія.
На постаменті княгині Ольги напис: “Ця перша вніде в Царство Небесне від Русі, ці бо хвалять рустіє синове яко начальника”, нижче слідував інший напис: “Дар Государя Імператора місту Києву. Літо від Р.Х. 1911″. Дійсно, частину грошей на споруду цього пам’ятника виділив Микола Романов.
Пам’ятник був відкритий 4 вересня 1911 року. Святкування проходило досить скромно, оскільки в одній з лікарень міста вмирав Петро Аркадійович Столипін ( Голова Ради Міністрів, статс-секретар, 2 квітня 1862-5 вересня 1911 ).
Серед найважливіших заходів під час візиту Государя Імператора і Кабінету Міністрів до Києва і по Південно-західному регіону літом 1911 року, було і урочисте відкриття пам’ятника імператорові Алеськандру II на Царській площі.
Проте, мало кому відомо, що ще в травні 1905 року, коли було ухвалено рішення про споруду пам’ятника цареві-визволителеві, спочатку для млості обило відведено місце на Михайлівській площі. У жовтні 105 року Міська Дума віддала перевагу для установки пам’ятника Олександру II ділянці перед входом в Царський Сад, а місце в районі Михайлівської площі було залишене для інших цілей.
В травні 1909 року на прохання Комітету із споруди пам’ятника Тарасу Шевченку, цей майданчик виділили під майбутній пам’ятник Кобзареві. В той же час Міністерство Внутрішніх Справ дала згода на підписку по збору грошей серед населення, необхідних на споруду пам’ятника. У найкоротший час було зібрано 177 тисяч рублів.
Не дивлячись на це, на чотирьох міжнародних конкурсах та Ки не визначився кращий проект.
Опікун Київської учбової частини пан Зілов звернувся до генерал-губернатора Трепову з пропозицією встановити на Михайлівській площі перед Реальним училищем «пам’ятник діячеві російської історії». Міський глава Дяків висловив припущення, що «кавалер повинен поступитися місцем пані».
І 9 січня 1911 року Військово-історичне суспільство порушило «клопотання про передачу капіталу, наявного в Санкт-петербурзькому комітеті на споруду пам’ятника княгині Ользі, в Київський комітет, оскільки за приватними відомостями, споруда пам’ятника, що передбачається, в місті Пскові не буде здійснена».
Враховуючи той факт, що на споруду пам’ятника Шевченком були зібрані чималі гроші, для нього вибрали скромне, хоч і пріоритетне місце на Караваєвськой площі (нині – площа Льва Товстого).