Садибу на перетині сучасних вулиць Б.Хмельницкого і Гончаря в 1905 році батько архітектора Ф.А.Алешин купив у спадкоємців відомого фабриканта мармурових виробів И.Герстофа.
Будинок будувався в течії 1909-1910 років під час будівельної лихоманки, що охопила Київ. На першому поверсі розташовувалися магазини, на верхніх – семикімнатні квартири зі всіма необхідними приміщеннями – вестибюлями, буфетнимі, вбиральнями, коморами і інш. У мансарді знаходилася креслярська майстерня.
В 1939 р. з боку двору був добудований мансардний поверх.
В архітектурі будівлі були використані форми модерна. Як композиційний центр – величезні розміри майоліковий фриз, розташований в аттіке.
На жаль, до нашого часу фасад і інтер’єри будівлі дійшли із значними ізкаженіямі. В результаті некваліфікованих ремонтний-реставраційних робіт були збиті еркера, знищені дубові панелі, квартири піддалися радикальною перепланіровке. Все це у величезному ступені вплинуло на об’ємно-просторову композицію будинку.
Та і сьогоднішні господарі квартир не дуже-то зважають на архітектурну концепцію, закладену при його проектуванні.