В другій половині дев’ятнадцятого століття Київ переживав захоплення історичними стилями: тихі київські вулиці прикрасили величні «замки» з баштами і химерами, а улюбленими книгами киян у той час стали «рицарські» романи Вальтера Скотта.
На один з «рицарських» особняків ви можете звернути увагу, проходячи або проїжджаючи по бульвару Шевченка (колишньому Бібіковському бульвару). Будинок під номером 34 на розі Бібіковського бульвару і Тімофєєвськой вулиці був побудований в садибі дружини колезького асесора, поміщика Феліциі Адамівни Модзельовськой в 1874 році.
У міському архіві збереглися проект особняка і дозвільні документи на його споруду.
Хоча на проекті є підпис автора – Краусс, ототожнювати його з відомим техніком Андрієм-Фердинандом Кондратьевічем Крауссом все ж таки не слідує: по-перше, наукові джерела вважають датою його народження 1859 рік (тобто під час будівництва особняка Модзельовськой йому було тільки 15 років); по-друге, всі відомі його споруди зводилися, починаючи з 1883 року; по-третє, особняк Модзельовськой абсолютно не схожий на решту творінь Краусса, витриманих в стилі «київського ренесансу».
Відомо тільки, що автор проекту, мабуть, не мав права здійснювати авторський нагляд за процесом будівництва, тому це завдання узяв на себе архітектор-художник, випускник Імператорської академії витівок В. Якунін. У даній ним підписці указувалося: «На підставі ст. 337 Статуту т. ХІІ зведення законів (видавництво
1857 р.) даю цю підписку в тому, що, маючи право проводити споруди згідно ст. 195 того ж Статуту, прийняв на себе нагляд і керівництво при споруді кам’яного будинку дружини титульного радника Модзельовськой, що полягає в Старокиївській частині по Бульварній і Тімофєєвськой вулицям». Про творчість архітектора Якуніна ми знаємо небагато – відомі тільки декілька його споруд в стилі неоренессанс.
Власниця садиби подала прохання в Київську міську управу в травні 1874 року, і вже за два тижні проект був затверджений міським архітектором Володимиром Николаєвим, а потім – Київською міською управою.
Проект особняка відрізняється своєю неординарністю і свідчить про безперечний талант проектувальника, що справився з непростим завданням проектування на кутовій ділянці (як відомо, за правилами забудови вулиць, що існували у той час, кут будівлі повинен був акцентуватися башточкою, еркером або яким-небудь іншим декоративним елементом, а до кутових будівель в цілому пред’являлися підвищені вимоги).
Будівля особняка Модзельовськой – двоповерхове в основній частині, лише кутова башта з однією кімнатою підвищена до трьох поверхів. Парадний вхід в будинок розташований з боку бульвару Шевченка, причому один фасад особняка (головний) зорієнтований на бульвар Т. Шевченка, а інший (бічною) – на вулицю Тімофєєвськую. Кут акцентований прямокутним в плані еркером на другому поверсі.