До цих пір на київській околиці Пріорке, в районі Вітряних гір, збереглася старовинна назва Крістерова гора. Зараз так називають ландшафтно-паркову зону уздовж вулиці Осиповського. Саме тут 155 років тому купив обширну садибу саксонець Вільгельм Крістер – колишній ткач, що захопився сільським господарством.
Поначалу Крістер завів на своєму хуторі молочну ферму, але потім його зацікавило садівництво. Застосовуючи передові прийоми, виписуючи з-за кордону сортове насіння, експериментуючи, помилявшись і вчившись на цих помилках, – він зумів створити чудовий розплідник плодових дерев і декоративних чагарників. У Києві по розмаху садової справи ніхто не міг з ним порівнятися.
Крістер сам вникав у всі деталі. Ще до того, як учені з’ясували механізм перехресного запилення плодових дерев комахами, він вже піклувався про розведення бджіл в своєму господарстві. Накопичений досвід виклав в популярній брошурі “Господарський садівник”. Про відмінну постановку справи можна судити по тому, що навколишні жителі займали чергу за вакансіями у Крістера.
Після смерті засновника фірма перейшла в руки сина Юліуса. Він розширив розплідник, зробивши його найбільшим у всьому Південно-західному краю. Юліус обзавівся численним сімейством.
Зберігся забавний переказ про його знайомство з майбутньою дружиною Пелагєєй: ніби то красива і завзята дівчина на суперечку з подругами зупинила коляску багатого садівника і, дзвінко регочучи, зажадала у нього грошей на нові туфлі. Через тиждень вони вже стояли під вінцем…
З тих пір багато води витекло. Старожили можуть ще показати на Крістерової горі місце поховання батька і сина Крістеров, але мармурові надгробки давно вкрадені. Від садибних будов мало що залишилося. Частину території господарства займає агрофірма, що рахує себе спадкоємицею старовинного розплідника.