Наталія ГАМОЛЯ, Олена МОКРОУСОВА
Кондитерська швейцарця Семадені була візиткою Києва кінця XIX-початку XX століття
Від чаю – до кави
Ще два століття назад шоколад, кава і чай для рядового київського люду були недозволеною розкішшю, дорогими дрібничками. І… винагородою для магістерських службовців, яким «платили» за добросовісну працю заморськими чорними зернами і ароматним листям.
В кінці ХІХ століття кияни вже звикли пригощати гостей запашним чаєм. А ось кава і шоколад залишалися заморською чудасією. Кондитерські сто років тому все ще були чимось «нетутешнім», своєрідними «куточками раю». У шикарному інтер’єрі затишних кафе, неодмінно з тропічними рослинами і дорогими меблями «на пружинах», по-особливому відчували себе і відвідувачі.
Ще і тому, що відповідно до спеціального розпорядження, що діє з 1840 року, в кав’ярні слід було заходити «в пристойному одязі, зовні охайними», а «солдатів, людей в лівреях і селян в простому сільському одязі і всіх в непристойному наряді, і таких, за ким помічали нахабні, зухвалі і буйні вчинки», в заклади не пускали.
В довідниках і путівниках по Києву кінця XIX-початку XX століття налічується небагато чим більше двох десятків кав’ярень і кондитерських. Не дуже багато для губернської столиці, в якій з року в рік росла чисельність населення, і ставали більше ділових гостей з-за кордону.
Наймоднішою ще з початку 1860-х була «Швейцарська кондитерська», про яку відомий в ті часи письменник Альфред фон Юнк писав: «Вона має свій власний характер, в ній отримують декілька вельми вдало підібраних періодичних видань. В очікуванні прочитаних газет хтось п’є шоколад, каву або пунш, інші грають в більярд.
Підмайстер тут, мабуть, великий знавець і майстер своєї справи: у нього щодня з’являються нові сорти тістечок, цукерок і іншого, зроблених з таким смаком, що гастроному і поклонникові ласощів моя рада – далеко обходити «Швейцарську кондитерську» (ймовірно, щоб не розоритися, витративши всі гроші на ласощі. – Авт.).
В кінці ХІХ століття таких фешенебельних кафе в Києві налічувалося не більше п’яти. Серед них гідну конкуренцію « Швейцарської кондитерської » склала « Кондітерськая Семадені » на Хрещатику, 15 (нині Хрещатик, 9, старий будинок не зберігся), яку люди стали називати « Нової швейцарської кондитерської ».
Місце зустрічі змінити не можна
Завдяки вдалому місцерозташуванню – напроти Київської Думи і Біржі – публіка в « Кондітерськой Семадені » збиралася особлива. Переважно це були « нові українці », які часто призначали там ділові зустрічі. Назва кондитерською латинськими і російськими буквами розтягнулася уздовж всього фасаду. Це кафе згадується в багатьох путівниках почала ХХ століття.