На початку століття, що пішло, повідомлення з Києвом, його найближчими передмістями і дачною місцевістю забезпечували залізниці, річкові пароплави, екіпажі і автомобілі. Можна було скористатися майже дармовими послугами міської електричної залізниці. При цьому вагоноводи подавали пані ручку, були гранично ввічливими, знали іноземні мови.
До речі, трамвай курсував в літній період невпинно. Кожні 15 хвилин подавалися “пульмани”, що відвезли відпочиваючих і їх гостей не за тридев’ять земель, а всього лише за восемь-десять верст від галасливого Києва в тінь соснових лісів, до прохолоди дзеркальних ставків, в чудовий світ заміського існування.
Щоб відпочити “по-людськи”, можна було махнути до Ніцци або Баден-баден, а можна було опинитися в справжнісінькій приміській “Санаторії”, що обходилося незрівняно дешевше. Розглянемо літній відпочинок наших предків на прикладі селища Святошин – одній з кращих дачних місцевостей в околицях міста в десяті роки сторіччя, що пішло.
“Селище розташоване в сосновому лісі, що стоїть на рівні Київських висот, і відрізняється чистотою озонованого повітря”, – повідомлялося в довідковій книжці правління Суспільства впорядкування, виданій в 1914 році. У той час “у видах охорони чистоти повітря” тут заборонявся пристрій фабрик і заводів.
Крім того, Брест-літовськоє шосе (нині проспект Перемоги), що гудронує, перешкоджало освіті пороши. Завдяки піщаному грунту (вулиці селища не були вимощені), навіть після злив і затяжних дощів тут були відсутні грязь і вогкість повітря. Місцевість була “здоровою”.
Селище освітлювало тридцятьма керосинокалільнимі ліхтарями по 1 200 свічок. Далеко не кожне сучасне дачне селище може похвалитися подібною розкішшю!
На початку свого існування дачне селище Святошин дуже потребувало появи інфраструктури. Рекламні оголошення рябіли пропозиціями про те, що на вельми вигідних умовах сюди запрошувалися охочі “мати свій приватний бізнес”.
Результатом корисної діяльності підприємців стало те, що вже до 1914 року, через всього декілька років після твердження в колишній відчуженій від міста місцевості дачного суспільства, тут були церква, пошта, ощадна каса, телефонна станція “для зносин з містом і повітом”, два ставки для купання, приватна бібліотека, ринок, санаторій, аптека, кінематограф, тенісні корти, майданчик для фребельовськіх ігор (по-нашому, дитячий майданчик для найменших), безліч торгових закладів і суспільних їдалень – загалом, все, що необхідне для налагодженого побуту і повноцінного здорового відпочинку.
Тут же, вдихаючи свіже повітря, могли “гризти гранує науки” учні місцевих приватного комерційного і міністерського двокласних училищ.