Будинок Мадам Анжу і оперний театр були ровесниками
Коли в 1970 році на місці 2-поверхових будиночків по вул. Володимирською, 51-53, був зведений 10-поверховий хмарочос, громадськість міста обурилася. Будівля не тільки змагалася з силуетом Оперного театру, а і візуально пригнічувало його. З часом пристрасті стихли, і “блокуюче” театральну площу будівля підвищеної поверховості стала справою вельми звичайним.
А на початку минулого століття дітище академіка архітектури Шретера, виконане у формах французького ренесансу (1901), було домінантою всього кварталу. Театральні маски і заходи, скульптури грифонів і муз як би запрошували під зведення Російської опери, щоб зануритися в чарівний світ класичної музики.
З правого боку від театру тягнувся 4-поверховий (спочатку – 2-поверховий) будинок N48, який по черзі будували відомі архітектори Беретти-молодший і Шилле. Першому в 1861 році проект замовив композитор і піаніст Петро Селецкий, другому – купець першої гільдії Ісаак Бродській.
Окрім майстрів сцени, в будинку проживали і знамениті архітектори: серед них – Кобельов (автор будівлі Держбанку), Брадтман (цирк “Гиппо Килим”). З останнім, до речі, примикала біда – його квартиру обокралі.
Причому, грабіжники діяли професійно: вони не виносили картини в золочених рамах, не скачували килими, а просто за допомогою відмичок розкрили потаєний сейф господаря, вмонтований в стіну, і узяли звідти всю готівку (10 тис. крб.).
На протилежній стороні площі (Володимирська, 52) розміщувався готель “Франсуа”. Таку назву своєму закладу дав купець Голомбек, купивши в 1898 році 2-поверховий особняк (арх. Шилле) у генерала Вороновіча, що розорився, який теж тримав тут номери по звучною назвою “Метрополь”. Голомбек надбудував два поверхи і цілком зайнявся готельним бізнесом.
Будинок знаменитий тим, що в жовтні 1913 року під час резонансного процесу у справі Бейліса” тут зупинявся Володимир Короленко разом з дружиною і дочкою. “Евдокия Семенівна і Соня були дуже стривожені, – згадувала подруга дочки Крівінськая. – Володимир Галактоновіч відчував себе погано. Його мучила сильна задишка, серце працювало погано…” Бейліса виправдали.
І, повернувшись до Полтави, письменник повідомляє в листі брата Іларіона такі подробиці: “Дивно, що екскурсія до Києва, довгий годинник в задушливій залі на хорах журналістів, нервова атмосфера… провели порівняно мало спустошень в моїй нервовій системі. Приписую це благополучному закінченню справи”.
Під дахом готелю “Франсуа” в 1919 році з’явився і театр “Арлекін”, створений зусиллями відомих згодом діячів культури, – Киплером, Юткевічем, Козінцевим і Еренбугом. Перед цим в ресторанному залі розміщувалося розважальне кабаре “Кривий Джіммі”.