Головний храм Києво-печерської Лаври – Велика Печерська церква (Успенський собор) знаходиться напроти Святих брам, посеред центральної площі Верхньої Лаври. Цей «небеси подібний» храм, один з якнайдавніших в Київській Русі, займає особливе місце в житті Православної Церкви і у вітчизняній культурі. З його створенням відкрилася нова сторінка історії староруської архітектури і іконопису.
За свідченням прп. Нестора Летопісца, кам’яна церква першого Пречистого в Печерському монастирі була закладена по благословенню прп. Антонія св. ігуменом Феодосієм і єпископом Михайлом в 1073 р. Час руйнував цей храм, перетворював і відтворював знов, як непорушну святиню Православ’я.
От як оповідає Печерський Патерік про створення Великої церкви. Матерь Божія направила з Константинополя до Києва грецьких архітекторів, з’явившись їм у Влахернськом храмі із словами: «Хочу церкву Собі побудувати на Русі в Києві: повеліваю ж вам – візьміть золото собі на три роки і йдіть на зведення її… Пріїду ж і Сама побачити церкву, і в ній хочу жити…
Моїм ім’ям хочу назвати її, – і, вручивши ікону першого Пречистого Божієй Матері, додала: – Вона наместной та буде». Вийшовши з храму, архітектори на хмарі побачили зображення прекрасної церкви, а коли побудували її, так і називали довгий час – «небеси подібною».
У цьому явищі і благословенні Пресвятої Богородиці відображений глибокий зв’язок Православної Русі з Візантією як спадкоємицею і джерелом благодаті Апостольської Церкви.
Підстава і будівництво храму супроводжувалися багатьма чудовими подіями, виявляючими Божію милість і заступання Матері Божієй, небесної покровительки Києво-печерської Лаври. Місце для будівництва храму було вказане божественними знаменнями по молитвах прп. Антонія.
Землю і сто гривень золота для будівництва церкви пожертвував київський князь Святослав. Великий внесок в будівництво зробив варяжський воєвода Шимон (у хрещенні Симон). Гнаний одноплемінниками, одного разу він молився в будинковій церкві у родового образу Розп’яття і почув голос, що повелів йому йти на Русь, узявши з собою пояс і вінець від Розп’яття. Шимон спорядив корабель і відплив в невідому землю.
У морі судно наздогнала штормова буря, і, втрачаючи надію на порятунок, варяг змолився до Бога. Він побачив в небесах неземної краси церкву і знов почув голос зверху, що передбачив йому, що зараз він залишиться неушкоджений, а в майбутньому сподобиться брати участь в будівництві цієї церкви, де і буде похоронений.
У одкровенні йому були повідомлені розміри храму, який належало побудувати, і вказана міра – пояс Рятівника.
Божий Промисл приводить варяга до преподобного Антонія. Перед битвою з половцями старик сказав Шимону, що русичи потерплять поразку, але сам він залишиться в живих, а крім того, підтвердив прогнози про те, що побудована буде в Печерській обителі церква, в якій по кончині упокоїться Шимон.