першого Пречистого Богородиці Пірогощи церква. Кам’яний храм, споруджений біля подільського торжища (сучасна Контрактова площа) в 1132-36 рр. князями Мстиславом і Ярополком – синами князя Володимира МоноМаха. Пам’ятник згадується в ” Слові про полк Ігоревом “:” Ігор їде по Борічеву до Святої Богородіце Пірогоще “.
Точне походження назви храму не встановлене. За однією версією в храмі за часів Київської Русі знаходилася візантійська ікона Богородиці, звана Пірогощей (від ” пірготіс ” – “баштова”). Так називали у Візантії ікони, розміщені в баштах монастирів, фортець. Друга версія – храм спорудили на гроші купців – ” пиріг ” – хліб і ” гощи ” – купці.
Храм не був зруйнований в 13 в. і залишався таким, що діє.
В 1482 р. храм розорений ордою Менглі-гирея. У 1613 р. італійський архітектор С.Браччи перебудував храм в ренесансних формах.
До 17 в. церква залишалася православною, на відміну від багатьох храмів, що стали греко-католицькими. З тих пір її сталі називати мітрополічьім собором. У ній був міський архів, біля храму проходили збори городян, ховали видатних діячів (напр. архітектора И.Григоровича-Барского).
И.Григорович-Барский перебудував храм в барочному дусі в 1770-х рр., додав чотири зовнішні башти. Перед західним фасадом була споруджена дзвіниця (що згоріла пізніше). Храм горів в 1651, 1718, 1808, 1811 рр.
Після Подільської пожежі 1811 р. храм перебудував архітектор А. Меленский в стилі класицизму. До початку 20 в. форми храму не мінялися – він був крестовокупольним, трехапсидним, шестістолпним, однокупольним. Фасади чергувалися пілястрами дорічеського ордера, завершувалися трикутними фронтонами з розписами в тімпанах.
Центральну частину будівлі вінчав гранований в плані барабан з півсферичним куполом і ліхтарем. Із західного боку (на фундаменті 18 в.) в 1835 р. була прибудована кругла за планом трьохярусна дзвіниця з півсферичним куполом і високим шпилем.
В кінці 19 в. з південно-західного боку спорудили каплицю в псевдо-русськом стилі, а навколо храму прибудували магазини. Храм і всі прибудови були зруйновані в 1935 р.
В 1976-79 рр. проведені розкопки фундаментів (4 м завглибшки) і залишків стін (2 м заввишки). Тоді виникла ідея відновлення будівлі для музею “Слова про полк Ігоревом”.
В 1997-98 рр. храм відновлений у формах древнекиевського (візантійського) архітектури як православний храм, що діє.
Автор: Краєвській Олексій. В основі тексту стаття з книги Третяка До. О. Втрачені споруді та пам‘ятникі Києва : Довідник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004.
—————————————————–