Ще в другій половині ХІХ сторіччя велика територія за Ярославовим валом, аж до кінцевої частини сучасних вулиць Хмельницького (Фундуклеївською, Леніна) і Гончаря (Маловолодимирською), була суцільним угіддям, яке кияни звали Афанасиевськім, або Святославськім, яром. Але місто розросталося, і втрачати такий привабливий майданчик майже в самому його центрі було нерентабельне.
Яр почали поступово засипати і освоювати в кінці ХІХ в. Правда, робилося це повільно, місцевість мала погану репутацію, оскільки в гущавині збиралися відважні люди. Тому перший час охочих придбати тут ділянку майже не було. Проте всупереч усьому в кінці сторіччя розгортається масова споруда капітальних жител.
Саме тоді народжуються нові вулиці – Афанасиевськая (Нестеровськая, Франко), Маловолодимирська (Столипінська, Гершуні, Ладо Кецховелі, Чкалова, Гончаря), Святославськая (на честь київського князя, нині Чапаєва), продовжує будуватися Тімофєєвськая (нині Михайла Коцюбінського).
Однією з цікавих споруд на розі Тімофєєвськой і Маловолодимирською вулиць є будівля Вищих жіночих курсів, зведена в 1911-1913 роках за проектом архітектора Олександра Кобельова, а також спроектований їм же, симетрично через сквер, будинок Київського відділення Російського технічного суспільства. Будинок курсів звернений до сквера. Обидва будинки складають єдиний ансамбль в стилі неокласицизму.
Композиція головного фасаду будинку колишніх Вищих жіночих курсів – симетрично-осьова. Центральна вісь разом з входом підкреслена дорічеськім портиком і ледве проявленим в плані різалітом з колонами іонічного ордера і трикутним фронтоном. Вінчає монументальну споруду могутній четверік з сферичним куполом.
Бічні крила будівлі закінчуються закругленими кутовими різалітамі, облямованими аттіковимі парапетами. Особливу виразність пластичному рішенню фасадів дає декор – кам’яний і ліпний, із стилізованими класичними барельєфами.
Біля будинків був розбитий сквер, який існує і понині. На фонтані, який прикрашає сквер, збереглася дата встановлення – 1900 рік. На рубежі ХІХ і ХХ сторіч Київ, як відомо, дуже інтенсивно забудовувався. Чималу увагу батьки міста приділяли і впорядкуванню.
Вулиці мостили каменем, з’явилося освітлення, продовжили мережу водовода, збільшувалася кількість фонтанів в скверах, садах і на площах. Саме тоді і з’явилися фонтани-близнята, п’ять з яких дожили до наших днів: у пареннях ім. Ватутіна, Золотоворотськом, біля театру ім. Франко, за стадіоном “Динамо” і ось цей, що в сквері на розі вулиць Гончаря і Коцюбінського.
Лише на нім залишилися особливо цінні для нас зараз, не знищені безжальною рукою напису. А свідчать ці написи про рік, коли відлили чаші фонтанів, – 1900-м, і про місце – завод Термена в Києві. Володів заводом до революції інженер французького походження Олексій Термен.