Історія створення
ЗмиRевы валыR – народна назва стародавніх (імовірно з II в до н.е. по VII в н. е.) оборонних валів по берегах приток Дніпра на південь від Києва. Їх залишки збереглися і сьогодні по річках Вити, Червона, Стугна, Трубеж, Сула, Рось і ін. Вали за часом створення відповідають Зарубенецкой, Черняховськой і Пеньковськой археологічним культурам.
Назва «Зміїв вал» походить від народних легенд про староруських багатирів, що усмирили і запрягли Змія (алегорія образу грізних кочівників, зла і насильства) в гігантський плуг, яким пропахали ров-борозду, що позначила межі країни. За іншою версією, Змієви вали названі по своїй характерній змієподібній конфігурації розташування на місцевості.
Подібні споруди відомі також на Поднестровье під назвою «Траянових валів».
Скіфська теорія
В II в. до н.е. в північному прічерноморье з’являються племена сарматів для захисту від них скіфи-землероби будують оборонні споруди зокрема Змієви, Траянови і перекопській вал.
Слов’янська теорія
Цілі будівництва ті ж що і в скіфській теорії, але як будівельники указуються праславяне, різноманітність теорій грунтується на відсутності достовірних даних про культурну і етнічну приналежність Зарубенецкой і Черняховськой археологічних культур.
Готська теорія
Згідно Готської теорії Змієви і Траянови вали були побудовані північночорноморським Королівством Готовий (яке асоціювалося з Черняховськой культурою) для захисту від кочівників гунів. Під час Великої Вітчизняної війни фашистська Німеччина використовувала цю теорію для обгрунтування територіальних претензій на Україну і Крим.
З політичних причин після війни офіційною радянською історією існування Готської держави в північному причорномор’ї заперечувалося, признавався тільки факт міграції готських племен через ці території.
Казка про Микиту Кожемяке і Змєє Гориниче
Микита Кожемяка – герой народної казки, записаної в декількох варіантах в різних областях Росії, України і Білорусії на сюжет змєєборства. Кожум’яка (інакше – Кирило, Ілля Швец) до убієнія змія і звільнення царівни, на доказ багатирської сили розриває декілька складених разом бичачих шкір.
У якнайповніших варіантах (білоруському і українському) дочка київського князя, понесена змієм, дізнається, що він боїться одного Микити Кожемяки; просить батька відшукати багатиря, якого посильні князя застають за роботою; він від несподіванки розриває 12 шкір.
Спочатку відмовляється, але, зворушений проханнями і плачем дітей, присланих князем, обмотується прядивом, обмазується смолою і після бою із змієм звільняє княжну. У пам’ять перемоги урочище поблизу Києва з тих пір зветься Кожум’яками.